Новини

Всі новини
2018-12-05

Про настрої на Сході, найдорожче в житті та плани на майбутнє – розповідає у всесвітній день волонтера Сергій Козієнко.

Сьогодні у
світі відзначають день волонтера. Зараз важко переоцінити роль волонтерства в
нашій державі. З перших днів Майдану та з початком війни на Сході саме
добровольці і волонтери були рушійною силою, яка допомагала захищати нашу
Батьківщину. І навіть на сьогодні їхня роль в тилу майже рівняється ролі на
передовій. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватись з відомим ніжинським волонтером
Сергієм Козієнко.

            Сергій
народився та виріс у Ніжині. Тут пішов до школи та здобув вищу освіту за фахом
історик, проте вже давно займається підприємницькою діяльністю. З самого
початку АТО Сергій регулярно їздить на Донеччину та Луганщину, допомагаючи
нашим хлопцям на передовій. І навіть зараз не припиняє займатись волонтерством
на сході України.

Ви вже чотири роки збираєте
та возите допомогу на передову. Що змінилось за цей час? 

На мою думку, зараз
найбільш відчутний спад патріотичного духу. Це відчувається і в допомозі від
людей, вона значно зменшилась у порівнянні з 
початком війни. Зараз люди відчувають зневіру та недовіру до тих, хто
обіцяв закінчити війну за два тижні.

Як Вас сприймають місцеві
мешканці? Чи були у Вас конфлікти?

Місцеві люди
відносяться до нас по-різному. Звісно є частина людей, яка сприймає нас
негативно, але навіть з ними конфліктів не виникає. Коли ми їдемо на Схід, то
спілкуємось переважно з нашими прихильниками, патріотами.

Окрім допомоги військовим Ви
організовували концерти на передовій. Розкажіть про них.

Їздячи на фронт,
передаючи посилки з мирної території, я бачив з яким тепло їх отримують
військові.  Інколи я брав з собою гітару,
грав на ній та піднімав настрій нашим військовим. Тут в мене виникло  бажання зробити це більш масштабно. Маючи
знайомства в мистецьких колах, я організував артистів, інструментів та
транспорт. Так, ми виїжджали три рази  по
різним містам. Хлопці були приємно вражені.

Ви брали участь в блокаді
торгівлі з Росією. Розкажіть про це.

Це було майже рік
тому, загалом з Ніжина нас там було шестеро: я, Костянтин Смалій, Юрій Галата, Олександр
Ющенко, Михайло Зибницький та Юрій Шимко. Я неодноразово спостерігав як з
окупованої сторони їздять вантажні вагони російської залізниці, і це мене сильно
зачіпало. Не може бути ніякої торгівлі з ворогом, коли ми з ним воюємо. Саме
тому ми вирішили  прийняти участь у
блокаді «торгівлі на крові».

Ви часто в роз’їздах, чи вистачає
часу на сім’ю? Як проводите час з рідними? 

В нас мало
часу на спілкування. Тепер всі зайняті, в батьків робота, в дітей навчання. Ми
намагаємось проводити вільний час з сім’єю. Організовуємо родинні вечори,
ходимо в кіно, кафе або просто розмовляємо вдома.

Що стосується мирного життя, які у Вас плани діяльності в
Ніжині?

Я готовий та
буду йти в депутати міської ради. Я свідомий того, що настав час взяти
відповідальність на себе та керувати і змінювати місто. Єдина політична сила,
яка спроможна щось змінити – «Самопоміч» і саме з нею я пов’язую своє майбутнє
депутатство. 

Сьогодні у
світі відзначають день волонтера. Зараз важко переоцінити роль волонтерства в
нашій державі. З перших днів Майдану та з початком війни на Сході саме
добровольці і волонтери були рушійною силою, яка допомагала захищати нашу
Батьківщину. І навіть на сьогодні їхня роль в тилу майже рівняється ролі на
передовій. З цієї нагоди ми вирішили поспілкуватись з відомим ніжинським волонтером
Сергієм Козієнко.

            Сергій
народився та виріс у Ніжині. Тут пішов до школи та здобув вищу освіту за фахом
історик, проте вже давно займається підприємницькою діяльністю. З самого
початку АТО Сергій регулярно їздить на Донеччину та Луганщину, допомагаючи
нашим хлопцям на передовій. І навіть зараз не припиняє займатись волонтерством
на сході України.

Ви вже чотири роки збираєте
та возите допомогу на передову. Що змінилось за цей час? 

На мою думку, зараз
найбільш відчутний спад патріотичного духу. Це відчувається і в допомозі від
людей, вона значно зменшилась у порівнянні з 
початком війни. Зараз люди відчувають зневіру та недовіру до тих, хто
обіцяв закінчити війну за два тижні.

Як Вас сприймають місцеві
мешканці? Чи були у Вас конфлікти?

Місцеві люди
відносяться до нас по-різному. Звісно є частина людей, яка сприймає нас
негативно, але навіть з ними конфліктів не виникає. Коли ми їдемо на Схід, то
спілкуємось переважно з нашими прихильниками, патріотами.

Окрім допомоги військовим Ви
організовували концерти на передовій. Розкажіть про них.

Їздячи на фронт,
передаючи посилки з мирної території, я бачив з яким тепло їх отримують
військові.  Інколи я брав з собою гітару,
грав на ній та піднімав настрій нашим військовим. Тут в мене виникло  бажання зробити це більш масштабно. Маючи
знайомства в мистецьких колах, я організував артистів, інструментів та
транспорт. Так, ми виїжджали три рази  по
різним містам. Хлопці були приємно вражені.

Ви брали участь в блокаді
торгівлі з Росією. Розкажіть про це.

Це було майже рік
тому, загалом з Ніжина нас там було шестеро: я, Костянтин Смалій, Юрій Галата, Олександр
Ющенко, Михайло Зибницький та Юрій Шимко. Я неодноразово спостерігав як з
окупованої сторони їздять вантажні вагони російської залізниці, і це мене сильно
зачіпало. Не може бути ніякої торгівлі з ворогом, коли ми з ним воюємо. Саме
тому ми вирішили  прийняти участь у
блокаді «торгівлі на крові».

Ви часто в роз’їздах, чи вистачає
часу на сім’ю? Як проводите час з рідними? 

В нас мало
часу на спілкування. Тепер всі зайняті, в батьків робота, в дітей навчання. Ми
намагаємось проводити вільний час з сім’єю. Організовуємо родинні вечори,
ходимо в кіно, кафе або просто розмовляємо вдома.

Що стосується мирного життя, які у Вас плани діяльності в
Ніжині?

Я готовий та
буду йти в депутати міської ради. Я свідомий того, що настав час взяти
відповідальність на себе та керувати і змінювати місто. Єдина політична сила,
яка спроможна щось змінити – «Самопоміч» і саме з нею я пов’язую своє майбутнє
депутатство. 


Categories: Новини

-->

Контакти